1. Власна назва села в Україні, розташованого в Бориспільському районі Київської області.
2. (заст.) Те саме, що луб’яний — виготовлений з лубу, стовбурової кори липи, в’яза тощо; лубяний.
луб’я
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Жило б, старе луб’я, коли й зобуте й зодягнене, не голодне й не холодне… Так ні! Ще й кирпу гне- мов їй гірше тепер, ніж тоді, як нужу годувала!..
— Білик Іван та Мирний Панас, “Хіба ревуть воли, як ясла повні?”
Частина мови: іменник (однина) |