лубуватий

[lubuʋɑtɪj] Іменник

Буква:Л

Значення

  1. (Ботаніка) –

    Який має лубу, тобто шар кори під зовнішньою корою дерева або куща.

  2. (Лінгвістика) –

    У переносному значенні: грубуватий, невихований, невитончений у поведінці, манірах.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. лубуватий, р. лубуватого, д. лубуватому, з. лубуватого, о. лубуватим, м. лубуватім, к. лубуватий

Більше записів