Значення
- (Ботаніка) –
Внутрішня частина кори дерева або куща (луб’яний шар), що розташована між зовнішньою корою та деревиною, волокниста за будовою і багата на луб’яні волокна.
- (Виробництво) –
Вимочена, відокремлена від стовбура кора липи, яку розділяють на шари (лубки) для виготовлення мочала, личака, рогож.
- (Ботаніка) –
Знята з дерева кора (особливо липова), що використовується для плетіння, як ув’язка тощо; лубок, луб’я.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. луб, р. лубу, д. лубові, з. луб, о. лубом, м. лубі, к. лубе
Походження слова (Етимологія)
Слово ‘луб’ позначає внутрішній шар кори дерева (лико), а також луб’яні волокна, які використовують для плетіння. Воно походить від праслов’янського *lubъ, що означало ‘кора, лико’. Це слово має відповідники в багатьох слов’янських мовах, наприклад, російське ‘луб’, польське ‘łub’, чеське ‘lub’. Також існує споріднене слово ‘лубок’ (дерев’яна пластина для шини).