1. Легкий відкритий екіпаж на двох колесах з відкидним верхом, запряжений однією або двома кіньми, популярний у XIX — на початку XX століття.

2. Рідкісне, застаріле позначення карети або іншого міського екіпажа для пересування.

1. Дія за значенням дієслова “брикати” — різкі, несподівані рухи ногами (переважно задніми), зазвичай з метою удару, відкидання чогось або вираження непокори, роздратування.

2. Переносно — вияв непокори, упертості, небажання коритися; капризування.

1. Рідкісна, застаріла назва для коня, що має звичку брикатися, неслухняного або гарцюючого коня.

2. У переносному значенні — про вперту, неслухняну, норовливу людину (зазвичай дитину або молодого чоловіка).

Брикайло — власна назва персонажа українського фольклору, зокрема вертепної драми, що зображує комічного героя-простака, часто вдалого, а іноді й невдалого, жениха.

Брикайло — власна назва персонажа з народної казки «Котигорошко», один із семи братів-велетнів, соратник головного героя, що має надприродну силу.

Брикайло — загальна назва (на ім’я) комічного, пустотливого або впертого персонажа в народних творах; також може вживатися як прізвисько людини з подібними рисами характеру.

1. Рідкісне прізвище українського походження, що може вказувати на характер предка (від дієслова «брикати» — робити різкі рухи ногами, виявляти непокору).

2. У місцевих говірках — назва річки, струмка або іншої географічної об’єктності, що часто походить від особливостей її течії (брикаючої, звивистої).

1. Власна назва села в Україні, розташованого в Івано-Франківській області, Калуському районі.

2. Власна назва села в Україні, розташованого в Львівській області, Самбірському районі.

3. (рідко) Те саме, що брикет — пресований шматок якогось матеріалу (палива, харчового концентрату тощо), зазвичай у формі прямокутного бруска.

1. У геральдиці — стилізоване зображення невеликої гілки з трьома листочками (часто дубовими), яке використовується як другорядний гербовий знак (фігура) на щиті, що може вказувати на молодшу гілку роду або відмінність від основного герба.

2. У переносному значенні — тонка, малопомітна відмінність у чомусь; несуттєва ознака, що дозволяє відрізнити одну річ, явище або особу від іншої.

1. Спеціальний інструмент у вигляді металевої пластини з ручкою, що використовується в поліграфії для розрівнювання (розгладжування) паперу на циліндрі друкарської машини перед його захопленням.

2. У техніці — пристрій або деталь у механізмах для розрівнювання, розподілу або притискання чого-небудь (наприклад, листового матеріалу).

Спеціальний пристрій або конструкція, призначені для затримання (уловлювання) бризок, крапель рідини, що розпилюються або розлітаються в процесі роботи техніки, з метою запобігання забрудненню навколишнього середовища, захисту персоналу або збереження матеріалу.

Технічний елемент у системах охолодження або змащення верстатів (наприклад, металорізальних), що перешкоджає розбризкуванню емульсії, мастила тощо за межі робочої зони.

Пристрій у вигляді щитка, козирка або короба, що встановлюється на транспортних засобах (наприклад, на колісних екскаваторах, тракторах) для захисту від бризок води, бруду з-під коліс.

Властивість пристрою або обладнання бути захищеним від проникнення всередину крапель води, що падають під будь-яким кутом, що є однією з характеристик ступеня захисту оболонки електрообладнання (IP).