бризкоуловлювач

[brɪzkouloʋljuʋɑt͡ʃ] Іменник

Буква:Б

Значення

  1. (Техніка) –

    Спеціальний пристрій або конструкція, призначені для затримання (уловлювання) бризок, крапель рідини, що розпилюються або розлітаються в процесі роботи техніки, з метою запобігання забрудненню навколишнього середовища, захисту персоналу або збереження матеріалу.

  2. (Техніка) –

    Технічний елемент у системах охолодження або змащення верстатів (наприклад, металорізальних), що перешкоджає розбризкуванню емульсії, мастила тощо за межі робочої зони.

  3. (Техніка) –

    Пристрій у вигляді щитка, козирка або короба, що встановлюється на транспортних засобах (наприклад, на колісних екскаваторах, тракторах) для захисту від бризок води, бруду з-під коліс.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. бризкоуловлювач, р. бризкоуловлювача, д. бризкоуловлювачеві, з. бризкоуловлювач, о. бризкоуловлювачем, м. бризкоуловлювачеві, к. бризкоуловлювачу

Більше записів