Словник Української
1. Врівноважена розвиненість обох рук, здатність однаково вправно виконувати тонкі рухові дії як правою, так і лівою рукою.
2. (У переносному значенні) Рівномірний розвиток, однакова вправність у двох різних сферах діяльності або наявність двох якостей, що рідко поєднуються.
1. (у психології, соціології) Такий, що характеризується одночасним переживанням або вираженням двох протилежних почуттів, ставлень чи прагнень (наприклад, любові й ненависті, прагнення близькості й уникнення); двоїстий, суперечливий.
2. (у мистецтві, літературознавстві) Такий, що поєднує в собі дві протилежні якості, функції або значення; двозначний, двоїстий.
1. (про звук або звукову систему) Такий, що створює ефект об’ємного, просторового звучання, імітуючи сприйняття звуку людським слухом у природному середовищі завдяки використанню двох і більше каналів передачі.
2. (про техніку, технологію) Призначений для запису, обробки або відтворення амбіофонічного звуку.
1. Технологія запису та відтворення звуку, що створює ефект об’ємного звучання та просторової локалізації джерел звуку, імітуючи природне сприйняття слухачем.
2. В акустиці — властивість приміщення чи простору, що характеризується певним звуковим полем, яке формується в результаті відбиття звукових хвиль від поверхонь.
1. (у фізиці, електроніці) Який має або демонструє властивості обох типів носіїв заряду — як електронів, так і дірок; здатний переносити електричний струм завдяки руху як негативних, так і позитивних зарядів.
2. (у біології, нейронауках) Який може функціонувати або реагувати двома протилежними способами; зокрема, про нейрони або синапси, здатні викликати як збудження, так і гальмування.
3. (у хімії, техніці) Який має або використовує два протилежні полюси, дві протилежні властивості або функції.
1. (у фізиці, зокрема фізиці плазми) Властивість плазми або іншого середовища, в якому носіями електричного струму є як позитивно, так і негативно заряджені частинки (іони та електрони), що рухаються в протилежних напрямках під дією електричного поля.
2. (у психології, соціології) Здатність людини, явища чи процесу одночасно проявляти, об’єднувати або викликати дві протилежні, часто суперечливі, характеристики, властивості, емоції або реакції (наприклад, любов і ненависть, тяжіння і відштовхування).
3. (у біології, нейронауках) Властивість деяких клітин (наприклад, гліальних) або біологічних процесів, що можуть функціонувати або впливати двома протилежними способами залежно від умов.
1. (у сексології та ЛГБТК+-контексті) такий, що характеризується амбісексуальністю; стосується особи, яка відчуває романтичний та/або сексуальний потяг до людей незалежно від їхньої статі або гендерної ідентичності; двостатевоорієнтований.
2. (у біології, рідко) такий, що має ознаки обох статей; гермафродитний.
Амбісексуальність — сексуальна орієнтація, що характеризується здатністю людини відчувати романтичний та/або сексуальний потяг до особи будь-якої статі чи гендерної ідентичності; рівноцінна привабливість до чоловіків і жінок.
1. Який прагне досягти високого становища, успіху, слави; повний амбіцій, честолюбний.
2. Який свідчить про прагнення до значних досягнень, викликаний амбіціями; грандіозний, масштабний.
1. Властивість людини, що виражається в сильному прагненні до успіху, слави, високого становища в суспільстві або до досягнення складних, важливих цілей; честолюбність.
2. Прагнення до чогось видатного, значного; високі домагання, претензійність (у позитивному або негативному значенні).