Древослів

Словник Української Мови

брикар

[brɪkɑr] Іменник

Буква:Б

Значення

  1. (Історія) –

    Легкий відкритий екіпаж на двох колесах з відкидним верхом, запряжений однією або двома кіньми, популярний у XIX — на початку XX століття.

  2. (Історія) –

    Рідкісне, застаріле позначення карети або іншого міського екіпажа для пересування.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. брикар, р. брикара, д. брикарові, з. брикар, о. брикаром, м. брикарі, к. брикаре

Більше записів