1. Рідкісна, застаріла назва для коня, що має звичку брикатися, неслухняного або гарцюючого коня.
2. У переносному значенні — про вперту, неслухняну, норовливу людину (зазвичай дитину або молодого чоловіка).
бриканець
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (однина) |