брика

1. Рідкісне прізвище українського походження, що може вказувати на характер предка (від дієслова «брикати» — робити різкі рухи ногами, виявляти непокору).

2. У місцевих говірках — назва річки, струмка або іншої географічної об’єктності, що часто походить від особливостей її течії (брикаючої, звивистої).

Приклади:

Приклад 1:
Я музу кличу не такую: Веселу, гарну, молодую; Старих нехай брика Пегас. Рутульці дралися на стіни, Карабкалися, як жуки.
— Самчук Улас, “Марія”