брика

[brɪkɑ] Іменник

Буква:Б

Значення

  1. (Лінгвістика) –

    Рідкісне прізвище українського походження, що може вказувати на характер предка (від дієслова «брикати» — робити різкі рухи ногами, виявляти непокору).

  2. (Геологія) –

    У місцевих говірках — назва річки, струмка або іншої географічної об’єктності, що часто походить від особливостей її течії (брикаючої, звивистої).

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. брик, р. брика, д. брикові, з. брика, о. бриком, м. брикові, к. брику

Більше записів