Словник Української Мови
Буква
1. Такий, що перестав жити, позбавлений життя; протилежне до живий.
2. Позбавлений ознак життя, руху, активності; безлюдний, занедбаний, бездіяльний.
3. Про предмети або явища: такий, що не функціонує, не діє, не використовується.
4. У переносному значенні: повністю відсутній, зниклий (про почуття, надію тощо).
5. У техніці, лінгвістиці та інших галузях: такий, що не має виходу, зв’язку або не змінюється (наприклад, мертва петля, мертва точка, мертва мова).
Приклад 1:
А тепер я вбога, мій жаль спадає, наче мертвий лист… Куць Жаль не пристав мені, а все ж я мушу признатися — таки старого шкода, бо він умів тримати з нами згоду. Було, і цапа чорного держить при конях, щоб я мав на чому їздить.
— Українка Леся, “Лісова пісня”
Приклад 2:
Хтось із моїх сусідів зауважує: «Символічна картина!» А мені боляче, боляче, боляче… «Ти ж мертвий у житті, ти ж мертвий!» — лунають у пам’яті слова поета. Таке ж враження «мертвости», якоїсь загублености, повної втрати орієнтації в сучасній дійсності, яке ще більше відтінялося раптовими спалахами, хвилинами живого інтересу, дотепами, які гасли так само несподівано, як і зринали, — винесла я з останньої зустрічі з Тичиною десь уже незадовго до його смерти.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”