1. Який загинув, перестав жити (про тварин, рідше — про рослини); мертвий.
2. Переносно: позбавлений життя, руху, інтенсивності; бездіяльний, застиглий.
3. У значенні іменника: дохла тварина, падло.
дохлий
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
В його обрубані вуха з гілля дерев вічно натрушувалась якась гидота: стільки всіляких мертвих метеликів і комашні, що Куріпочка після того ходив ніби дохлий. Одного разу він став навіть недочувати, і його ввесь час нудило.
— Куліш Микола, “Мина Мазайло”
Частина мови: прикментик () |