1. Який не має ознак життя, не є живою істотою; мертвий, неорганічний.
2. Позбавлений життя, руху, оживлення; статичний, бездіяльний.
3. У фразеологізмах та стійких виразах: що не належить до живої природи (наприклад, нежива природа).
Словник Української Мови
Буква
1. Який не має ознак життя, не є живою істотою; мертвий, неорганічний.
2. Позбавлений життя, руху, оживлення; статичний, бездіяльний.
3. У фразеологізмах та стійких виразах: що не належить до живої природи (наприклад, нежива природа).
Приклад 1:
Тут завтра прийдуть ті прихильні друзі, що тричі одрікалися від нього, і та родина, що ніколи в ньому не бачила пророка; прийдуть, здіймуть його з хреста, — бо вже ж він неживий і більше мучитись за них не може, — покроплять млявими слізьми й лагідно спов’ють у хусти, понесуть покірно під наглядом ворожих вояків, сховають у печері й розійдуться. А може, потім зійдуться докупи тепленьким словом згадувать про того, про кого за життя так мало дбали!
— Невідомий автор, “Ukrayinka Liesia”
Приклад 2:
Як се побачив, закричав жалiбно, застогнав, поблiд як смерть та тут же i впав мов неживий!.. Насилу та на превелику силу його вiдволодали.
— Невідомий автор, “Grighorii Fiedorovich Kvitka Os”