технократія

1. Суспільний устрій, при якому влада належить технічним фахівцям (інженерам, науковцям, управлінцям), що приймають рішення на основі науково-технічних знань та принципів раціонального управління, а не політичних ідеологій.

2. Правляча верства, еліта в такому суспільстві, що складається з технічних експертів і менеджерів.

3. Ідеологія та суспільно-політична течія, що обґрунтовує необхідність передачі державної влади технократам.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |