Словник Української Мови
Буква
1. Такий, що має велику міцність, здатний витримувати значні навантаження, важко піддається руйнуванню, пошкодженню; дужий, твердий, трійкий.
2. Здорового, кремезного тілобудови; сильний, дужій (про людину або тварин).
3. Надійний, стійкий, непохитний у своїх переконаннях, почуттях, діях.
4. Могутній, забезпечений ресурсами, стабільний (про організацію, господарство, державу тощо).
5. Щільний, насичений, концентрований (про напої, запах тощо).
6. Глибокий, міцний (про сон).
Приклад 1:
Характеризуючи якогось партійного функціонера, з котрим стикалася по роботі, зауважує: «і розумний, і партієць, по-моєму, міцний» (1933). Художника В. Касіяна, що не раз приїздив до Чернігова як кандидат у депутати від Чернігівщини, сприймає як «прекрасний зразок народного обранця» (1947).
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”
Приклад 2:
— I, заспокоєний трохи цим афоризмом, він набив люльку і почав смоктати міцний задурливий тютюн; але й жорстока мархотка не втишила йому нервів: турбота за Орисею все ж таки точила йому серце. «Не віддасться вона в руки живою, о, не віддасться!
— Невідомий автор, “103 Obloha Bushi Bohdan Khmelnytskyi”
Приклад 3:
Гей, гриземо в alma mater і дома ми Корінь науки міцний. Знання ковтаємо цілими тóмами — Служим науці одній.
— Зеров Микола, “Камена”