ІЗОМЕРИЗА́ЦІЯ, ї, жін., хім. Перетворення хімічної сполуки на ізомерну, тобто зміна структури молекули без зміни її якісного та кількісного складу, що відбувається під дією каталізаторів, нагрівання, опромінення тощо.
ізомеризація
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Перетворення однієї видозміни о л о в а н а і н ш у , я к і полімеризація NО2 або ізомеризація роданіду амонію в тіосечовину, є хімічні реакції, хоч при цьому вихідні та кінцеві речовини мають однаковий склад. Під час цих реакцій змінюється структура або молекулярний склад новоутворюваних речовин порівняно з вихідними.
— Невідомий автор, “108 Panasenko Oi Ta In Zagalna Khimiia Tech”
Частина мови: іменник (однина) |