1. (діал.) Дія за значенням дієслова “зімліти” — втрата свідомості, непритомність, обморок.
2. (перен.) Стан крайньої втоми, знесилення, прострації.
Категорія: З
-
зімкнутість
1. Властивість або стан того, що є зімкнутим; щільне прилягання частин, елементів чогось одне до одного, відсутність проміжків або розривів.
2. (Математика) Властивість множини, яка містить усі свої граничні точки; стан множини, що є доповненням до відкритої множини.
3. (Переносне) Внутрішня єдність, організованість, спільність поглядів або інтересів у колі людей; солідарність.
-
зімкнутися
1. Щільно приєднатися, прилягати одне до одного, утворюючи єдине ціле або суцільну лінію; стати зімкнутим.
2. Об’єднатися, поєднатися з ким-чимсь для спільних дій; утворити єдність.
3. Про зуби, губи, повіки: щільно сходитися, закриватися.
4. Заст. Закінчитися, завершитися (про подію, процес).
-
зімкнутий
1. Щільно приєднаний один до одного, без проміжків; суцільний, неперервний.
2. Про людину: замкнутий, неспілкувальний, що тримається осторонь.
3. У математиці: такий, що містить усі свої граничні точки (про множину).
-
зімкнути
1. Щільно з’єднати, сполучити частини чогось, закрити щілину або проміжок між чимсь.
2. Утворити щільний ряд, ланцюг, коло; стати впритул один до одного, оточити когось, щось.
3. Завершити, закінчити щось, надавши цілісності; замкнути коло, цикл.
-
зімкненість
1. Властивість за значенням прикметника “зімкнений”; стан, коли елементи щільно прилягають один до одного, утворюючи єдине ціле або суцільну лінію; щільність, непроникність, монолітність (наприклад, зімкненість лав, зімкненість системи).
2. У лінгвістиці — ознака звука мови, що характеризується ступенем зближення або змикання органів мовлення; один із основних параметрів артикуляції приголосних.
-
зімкнено-щілинний
1. У фонетиці: такий, що утворюється одночасним зімкненням та щілинним проходом повітря в ротовій порожнині, коли повітряна струя виходить по обидва боки язика або крізь щілину між язиком і піднебінням (наприклад, про приголосні звуки [л], [л’]).
-
зімкнено-фрикативний
1. (У фонетиці) Про приголосний звук, що утворюється з повним замиканням артикуляційних органів у ротовій порожнині з подальшим повільним розмиканням, через що вихід повітря супроводжується тертям; африката.
-
зімкнено-прохідний
1. Про місце, простір або об’єкт, який можна пройти наскрізь, але вхід і вихід з якого регулюються, обмежені або контрольовані (наприклад, турнікетом, воротами, КПП).
2. У містобудуванні та архітектурі — такий, що є проходом крізь об’єкт забудови (наприклад, будинок або арку), з обов’язковою можливістю його закриття або контролю доступу.
-
зімкнено-дрижачий
1. (про голос, звук) Такий, що поєднує напружену, стиснуту темброву забарвленість з ледь помітною вокальною вібрацією, що створює ефект внутрішнього хвилювання, стриманої емоційної тремтливості.
2. (перен., про стан, атмосферу) Напружений і водночас пронизаний непомітним, ледь вловимим тремтінням, тривогою або емоційним хвилюванням.