1. Властивість за значенням прикметника “зімкнений”; стан, коли елементи щільно прилягають один до одного, утворюючи єдине ціле або суцільну лінію; щільність, непроникність, монолітність (наприклад, зімкненість лав, зімкненість системи).
2. У лінгвістиці — ознака звука мови, що характеризується ступенем зближення або змикання органів мовлення; один із основних параметрів артикуляції приголосних.