Словник Української
1. Виконати щось без попередньої підготовки, створити або зробити на основі наявних засобів, за власним задумом, що виникає безпосередньо в момент дії; імпровізувати.
2. (У театрі, музиці) Створити виконання (діалог, мелодію, партію тощо) без заздалегідь підготовленого тексту чи нотатної записи, в процесі виконання.
1. Створити, виконати щось без попередньої підготовки, плану чи задуму, спираючись на миттєву винахідливість, натхнення або наявні обставини (про твір мистецтва, дію, промову тощо).
2. У музиці та театрі: виконати музичний твір, сценічну сцену або роль, вільно створюючи її в процесі виконання, не дотримуючись точно записаного тексту або нотації.
1. Створений, виконаний або організований без попередньої підготовки, плану чи репетиції; виниклий миттєво, під впливом обставин.
2. (Про виступ, дію тощо) Виконаний шляхом імпровізації, коли автор або виконавець одночасно створює і виконує твір.
3. (Про предмет, пристрій) Зроблений на швидку руку з підручних матеріалів; тимчасовий, нефабричного виробництва.
1. (діал.) Зібратися, зійтися докупи, об’єднатися для спільної дії або мети.
2. (діал.) Зібратися, накопичитися у великій кількості (про щось розсипчасте, дрібне).
Втратити свідомість, непритомніти від сильного хвилювання, болю, перевтоми тощо.
Перен. заст. Знесилитися, знемогтися; впасти духом.
1. (діал.) Те саме, що земління — невелика земляна хатка, напівземлянка, житло, викопане в землі або обсипане землею.
2. (діал.) Місце, де беруть глину для гончарних виробів; глинище.
1. Який зімлів, тобто втратив свій природний колір, став блідим, тьмяним, неяскравим (переважно про рослини, овочі, фрукти).
2. Який зів’яв, пожовк, втратив свіжість і життя (про рослинність).
3. Переносно: позбавлений життєвої сили, енергії, виразності; блідий, невиразний.
Зімліватися — діалектний варіант дієслова «зомліватися», що означає втратити свідомість, непритомніти від сильного емоційного збудження, болю, спеки тощо; падати в обморок.
1. (діал.) Втрачати свідомість, падати в непритомність; зомлівати.
2. (перен., діал.) Відчувати сильне здивування, збентеження або захоплення чимось.