Древослів

Словник Української Мови

Категорія: У

  • уявлення

    1. Психологічний процес відтворення в свідомості образів предметів, явищ або подій, що сприймалися раніше, а також утворення нових образів на основі накопичених знань.

    2. Конкретний образ, картина, що виникає в уяві людини в результаті такого процесу; уява.

    3. Розуміння, знання про щось, що склалося на основі досвіду або навчання; поняття.

    4. Театральна, циркова або інша вистава, показ; публічне виконання.

    5. У філософії — чуттєвий образ предмета, що зберігається в свідомості після акту сприйняття, а також результат його узагальнення.

  • уявлюваний

    1. Такий, що його можна уявити, зобразити в уяві, доступний для уявлення.

    2. (У філософії) Такий, що може бути об’єктом уяви, на відміну від розумового пізнання.

  • уявляння

    1. (філос.) Пізнавальна здатність людини, що полягає у творенні образів або ідей на основі попереднього досвіду, але не є безпосереднім відображенням реальної дійсності; уява.

    2. (психол.) Психічний процес створення нових образів, уявлень, ідей шляхом переробки вже наявних у свідомості уявлень та понять.

    3. (заст.) Те саме, що уявлення (у значенні образу, поняття про щось, що склалося в уяві).

  • уявляти

    1. Формувати в уяві, мисленні образи, картини, ситуації, які не сприймаються безпосередньо органами чуттів або не існують у реальності; мати уявлення про щось.

    2. Мислити собі, думати, припускати, допускати щось у думках.

    3. Виступати в ролі когось, зображати когось або щось; імітувати.

    4. (У сполученні з собою) Мати певне уявлення про власну особу, вважати себе кимось або таким, що володіє певними якостями.

  • уявлятися

    1. З’являтися в уяві, мисленні; поставати перед очима думки, ментально виникати.

    2. Видавати себе за когось, прикидатися кимось; створювати певне враження про себе.

    3. (У пасивному стані, часто з часткою “ся”) Бути уявленим, мислимим; існувати як поняття, ідея.

  • уявний

    1. Який існує лише в уяві, не має реального, матеріального втілення; несправжній, вигаданий.

    2. У математиці: що стосується уявної одиниї або містить її (наприклад, уявне число).

  • уявність

    1. Абстрактна властивість, яка характеризує те, що існує лише в уяві, свідомості, а не в об’єктивній реальності; нереальність, ідеальність.

    2. У філософії — категорія, що позначає специфічний спосіб існування об’єкта або явища виключно в сфері мислення, свідомості, відмінний від матеріального, реального буття.

    3. У математиці — властивість величини, що не є дійсним числом; характеристика числа, що містить уявну одиницю (наприклад, квадратний корінь з від’ємного числа).

  • ущипнутися

    1. Легко вдаритися, зіткнутися з чимось гострим або твердим, відчувши різкий, кольовий біль (аналогічно до уколу).

    2. Розм. Раптово відчути сильний, різкий біль (часто внутрішній), ніби від уколу або ущипу.

  • ущільнений

    1. Який має збільшену щільність, менші проміжки між частинами; згущений, стиснутий.

    2. Який став компактнішим за рахунок скорочення простору, часу або обсягу без втрати сутності.

    3. У техніці, будівництві: який має підвищені ізоляційні або міцнісні властивості за рахунок спеціальної структури або обробки.

  • ущільненість

    1. Властивість або стан того, що є ущільненим; щільність, компактність структури, розташування чогось.

    2. Фізична величина, що характеризує ступінь заповнення об’єму матеріалом; відношення маси до займаного нею об’єму (густина).

    3. У містобудуванні та архітектурі — показник інтенсивності використання території, що визначається співвідношенням загальної площі забудови або житлової площі до площі земельної ділянки.