Словник Української
1. (про вітер, бурю, негоду) поступово вгамуватися, стихати, вщухати; втрачати силу, інтенсивність.
2. (перен., розм.) заспокоюватися, вгамовуватися (про сильні почуття, емоції, пристрасті тощо).
3. (перен., розм.) припиняти активну діяльність, шум, галас; затихати.
1. Який ущух, затих, припинився (про звук, шум, вітер тощо).
2. Який заспокоївся, вгамувався (про сильні почуття, емоції, пристрасті).
3. Розм. Який перестав існувати, діяти, закрився (про заклад, підприємство тощо).
1. (діал.) Затихнути, припинити шуміти, кричати; вщухнути.
2. (перен., діал.) Заспокоїтися, припинити хвилюватися, турбуватися.
1. (мистецтво) Стиль у образотворчому мистецтві, що виник у США в 1960-х роках як реакція на абстрактний експресіонізм; характеризується ретельним, фотографічно точним відтворенням звичайних предметів, сцен або людей, часто з акцентом на технічну майстерність і деталізацію, що створює ефект “реальнішого за саму реальність”.
2. (загальне) Напрям у мистецтві (переважно живопису та скульптури), метою якого є максимально точне, об’єктивне й неупереджене відтворення дійсності, часто з використанням імітації інших матеріалів або поверхонь (наприклад, trompe-l’œil).
1. Психічна здатність людини створювати образи, уявлення, ідеї на основі попереднього досвіду та мислити ними; творча сила думки, що дозволяє комбінувати елементи реальності в нові цілісності.
2. Здатність до творчого мислення, фантазування; вигадливість.
3. Те, що уявляється, витвір такої психічної діяльності; уявлення, образ, мрія.
1. Здатність людської психіки утворювати образи, уявлення, ідеї на основі попереднього досвіду та творчо їх комбінувати; творча фантазія.
2. Те, що створено такою здатністю; продукт уяви, вигаданий образ, явище або ситуація.
3. (у філософії) Пізнавальна здатність, що полягає в створенні та оперуванні чуттєвими й поняттійними образами.
1. Сформувати в уяві, мисленно створити образ когось, чогось або ситуацію; подумки зобразити.
2. Показати, продемонструвати когось або щось; представити для огляду, знайомства.
3. Подати, охарактеризувати когось або щось певним чином, у певному світлі.
4. (У сполученні зі слівцем “собі”) Припустити, допустити можливість чогось; подумати.
1. (від “уявка”) — діалектний варіант прислівника “уявки”, що вживається в значенні “уявно, уявним чином, в уяві”.
2. (від “уявка”) — у західних говірках може вживатися як прислівник зі значенням “здається, очевидно, мабуть”.