Значення
-
(філос.) Пізнавальна здатність людини, що полягає у творенні образів або ідей на основі попереднього досвіду, але не є безпосереднім відображенням реальної дійсності; уява.
-
(психол.) Психічний процес створення нових образів, уявлень, ідей шляхом переробки вже наявних у свідомості уявлень та понять.
-
(заст.) Те саме, що уявлення (у значенні образу, поняття про щось, що склалося в уяві).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. уявляння, р. уявляння, д. уявлянню, з. уявляння, о. уявлянням, м. уявлянні, к. уявляння