1. (філос.) Пізнавальна здатність людини, що полягає у творенні образів або ідей на основі попереднього досвіду, але не є безпосереднім відображенням реальної дійсності; уява.
2. (психол.) Психічний процес створення нових образів, уявлень, ідей шляхом переробки вже наявних у свідомості уявлень та понять.
3. (заст.) Те саме, що уявлення (у значенні образу, поняття про щось, що склалося в уяві).