1. (діал.) Стати торокавим, тобто таким, що має тороки — виступи, горби, нерівності на поверхні; покритися тороками.
2. (перен., діал.) Стати важким, незграбним, неповоротким; заторочитися.
Категорія: У
-
уторування
1. Дія за значенням дієслова “уторувати” — прокладання шляху, дороги, стежки; подолання перешкод для проходження.
2. Те, що утворено внаслідок такої дії; протоптана, проложена дорога або стежка.
3. Переносно: створення умов, можливостей для здійснення чого-небудь; підготовка, забезпечення шляху для подальших дій.
-
уторувати
1. Проробляти, прокладати, утворювати шлях, дорогу, стежку, подолавши перешкоди або пройшовши крізь щось.
2. Перен. Докладаючи зусиль, засновувати, створювати щось нове, прокладати новий шлях у якійсь діяльності.
-
уторуватися
1. Пробивати, прокладати собі шлях крізь щось, долаючи перешкоди (про річку, струмок тощо).
2. Перен. Наполегливо домагатися чогось, пробиватися до мети, подолавши труднощі.
-
утотожнений
1. Такий, що ототожнений з кимось або чимось, визнаний тотожним, однаковим за суттю, властивостями або функціями.
2. (У філософії, логіці) Такий, що є предметом ототожнення — встановлення тотожності, повної збіжності понять, явищ або об’єктів.
-
утотожнення
1. Дія за значенням дієслова “утотожнювати”; встановлення тотожності, повної відповідності між кимось або чимось, сприйняття однієї особи чи явища як іншої.
2. (У психології) Механізм психологічного захисту або несвідоме наслідування, при якому людина частково або повністю переносить на себе якості, риси, почуття чи моделі поведінки іншої особи чи групи.
3. (У філософії, логіці) Встановлення тотожності, логічної рівності між поняттями, об’єктами чи судженнями; розглядання їх як однакових за певною ознакою.
-
утотожнити
1. Встановити повну тотожність, рівність між кимось або чимось; ототожнити.
2. Визнати когось або щось за те саме, за однакове з кимось або чимось іншим; ототожнити.
3. (У філософії, логіці) Встановити логічну тотожність між поняттями, судженнями тощо.
-
утілювач
1. Той, хто втілює, реалізує в житті якісь ідеї, принципи, задуми; носій і виконавець певних ідей.
2. У культурології та мистецтві: персонаж, образ, який є втіленням, найяскравішим виразом певних якостей, ідей або типових рис.
3. У техніці та промисловості: пристрій або механізм, призначений для фізичного втілення (матеріалізації) у певній формі чогось абстрактного (наприклад, інформації).
-
утім
1. Прислівник, що вживається для протиставлення, протилежності або обмеження попереднього висловлювання, відповідає значенням “проте”, “однак”, “втім”.
2. Уживається для підсумовування, узагальнення сказаного або переходу до головної думки, відповідає значенням “отже”, “таким чином”, “що ж”.
-
утірний
1. (діал.) Який стосується утірків, пов’язаний з ними; властивий утіркам.
2. (перен., рідк.) Який має риси, характерні для утірків (зазвичай про людину); такий, що нагадує утірку.