Древослів

Словник Української Мови

Категорія: У

  • утрируваний

    1. (про особу) Такий, що перебуває під вартою, під арештом або в ув’язненні; затриманий, арештований.

    2. (перен., про почуття, стан) Такий, що стримується, не виявляється повною мірою; пригнічений, обмежений.

  • утрирування

    1. (від дієслова “утрирувати“) Дія за значенням утрирувати — стримування, обмеження когось або чогось; запобігання прояву, розвитку або здійсненню чогось.

    2. (спеціальне, переважно у технічних або юридичних контекстах) Технічний прийом або стан, коли щось утримується на місці, в стабільному положенні або під контролем; фіксація.

    3. (застаріле) Утримання, збереження чогось у певному стані або місці.

  • утрирувати

    1. Утримувати, стримувати когось або щось, не давати рухатися, діяти, виявлятися.

    2. Затримувати, не віддавати належного, не виплачувати гроші, борг тощо.

    3. Утримувати когось на утриманні, забезпечувати житлом, харчуванням, матеріальними благами.

    4. Мати, включати в себе якісь елементи, властивості, ознаки.

  • утомлення

    Стан організму або окремих його частин після тривалої або інтенсивної роботи, що характеризується зниженням працездатності, відчуттям втоми, слабкістю.

    Втрата сили, енергії, здатності до дії внаслідок тривалого напруження, переживань тощо; виснаження.

    У техніці: зниження міцності матеріалу внаслідок дії циклічних навантажень.

  • утомлено

    1. Прислівник, що означає стан втоми, виснаження; так, що виражає або свідчить про фізичну чи психічну стомленість.

    2. (Переносно) Про спосіб дії, що виражає байдужість, апатію, втрату інтересу через моральне виснаження або переживання.

  • утомливий

    Який викликає втому, стомлює; виснажливий.

    Який виражає втому або свідчить про неї; стомлений.

    Який набридає своєю одноманітністю, тривалістю; нудний.

  • утомливість

    Стан організму або психіки, що виникає внаслідок тривалої або інтенсивної роботи, фізичного чи розумового навантаження і характеризується відчуттям втоми, зниженням працездатності та бажанням відпочити.

    Властивість чого-небудь викликати втому, стомлювати; монотонність, одноманітність, що призводить до втрати інтересу чи уваги.

  • утомлюваність

    Властивість за значенням прикметника “утомлюваний”; здатність швидко втрачати сили, енергію, схильність до втоми.

    У медицині та психології — стан організму, що характеризується підвищеною втомлюваністю, швидким настанням втоми при фізичному або розумовому навантаженні, часто як симптом різних захворювань.

  • утомлювання

    Стан організму або його частини, що виникає внаслідок тривалої або інтенсивної роботи та характеризується тимчасовим зниженням працездатності, відчуттям втоми.

    Процес втрати працездатності, настання втоми в організмі, тканинах або органах в результаті тривалої або надмірної активності.

  • утомлювати

    1. Викликати втому, виснажувати фізичні або психічні сили; робити когось утомленим, змушеним.

    2. Ставати причиною втрати інтересу, бажання щось робити через монотонність, одноманітність або тривалість дії; набридати.