утомлюваність

[utomljuʋɑnistʲ] Іменник

Буква:У

Значення

  1. Властивість за значенням прикметника “утомлюваний”; здатність швидко втрачати сили, енергію, схильність до втоми.

  2. У медицині та психології — стан організму, що характеризується підвищеною втомлюваністю, швидким настанням втоми при фізичному або розумовому навантаженні, часто як симптом різних захворювань.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. утомлюваність, р. утомлюваності, д. утомлюваності, з. утомлюваність, о. утомлюваністю, м. утомлюваності, к. утомлюваносте

Більше записів