Значення
-
Стан організму або психіки, що виникає внаслідок тривалої або інтенсивної роботи, фізичного чи розумового навантаження і характеризується відчуттям втоми, зниженням працездатності та бажанням відпочити.
-
Властивість чого-небудь викликати втому, стомлювати; монотонність, одноманітність, що призводить до втрати інтересу чи уваги.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. утомливість, р. утомливості, д. утомливості, з. утомливість, о. утомливістю, м. утомливості, к. утомливосте