drevosliv.com

Словник Української

Категорія: У

  • утішений

    Який отримав утіху, заспокоєний, втішений.

  • утішити

    1. Надати комусь моральної підтримки, полегшити чи розвіяти чієсь горе, сум, пригнічений стан; заспокоїти, втішити.

    2. Викликати в комусь почуття вдоволення, радості; порадувати, звеселити.

    3. (у переносному значенні) Помиритися з чимось, знайти собі моральну компенсацію, запоруку чогось у чомусь іншому.

  • утішитися

    1. Знайти втіху, заспокоєння, відчути полегшення після горя, розчарування або неприємності; перестати сумувати.

    2. Задовольнитися чимось, примиритися з чимось, що не цілком відповідає очікуванням.

    3. (застаріле) Знайти розраду в релігії, вірі в Бога.

  • утішка

    1. Власна назва села в Україні, розташованого в Івано-Франківській області.

    2. (рідко) Власна назва річки в Україні, лівої притоки Дністра.

  • утішливий

    1. Який утішає, заспокоює, дає втіху; сповнений утіхи, спокою.

    2. Який виражає утіху, спокій, задоволення (про погляд, усмішку, тон голосу тощо).

  • утішливість

    Утішливість — властивість за значенням прикметника “утішливий“; здатність давати втіху, заспокоювати, пом’якшувати печаль або страждання.

  • утішливо

    1. (про мову, вимову) З приємним, м’яким, мелодійним звучанням; співучо, лагідно.

    2. (про дію, виконану таким чином) М’яко, спокійно, заспокійливо.

  • утішненький

    1. (про людину або тварину) Який викликає співчуття, жалість своїм виглядом або поведінкою; знедолений, пригнічений, збентежений.

    2. (переносно, про предмет або явище) Який виглядає скромно, непоказно, часто через простоту або застарілість; невибагливий, скромненький.

  • утішний

    1. Який приносить утіху, заспокоєння; що втішає, потішає.

    2. Який виражає утіху, сповнений утіхи; утішовий.

  • утішник

    1. Той, хто втішає, заспокоює когось у горі, нещасті; той, хто надає моральної підтримки, розради.

    2. (заст.) Той, хто втішається, знаходить собі розраду або задоволення в чомусь.