Словник Української
1. Надавати комусь моральної підтримки, полегшувати чи розганяти почуття горя, смутку, розпачу, викликаючи більш спокійний, примирений настрій; заспокоювати, втішати.
2. Слугувати запорукою чогось, підтримувати надію на щось приємне, давати відчуття морального задоволення або радості.
3. Застаріле: розважати, тішити, доставляти задоволення.
1. Знаходити втіху, заспокоєння, моральну підтримку в чомусь або в комусь; отримувати полегшення від горя, сумних думок.
2. Заспокоюватися, переставати сумувати або турбуватися, примиряючись із ситуацією.
3. (застаріле) Радіти, тішитися, відчувати задоволення від чогось.
1. Надати комусь моральної підтримки, полегшити чи розвіяти чієсь горе, сум, пригнічений стан; заспокоїти, втішити.
2. Викликати в комусь почуття вдоволення, радості; порадувати, звеселити.
3. (у переносному значенні) Помиритися з чимось, знайти собі моральну компенсацію, запоруку чогось у чомусь іншому.
1. Знайти втіху, заспокоєння, відчути полегшення після горя, розчарування або неприємності; перестати сумувати.
2. Задовольнитися чимось, примиритися з чимось, що не цілком відповідає очікуванням.
3. (застаріле) Знайти розраду в релігії, вірі в Бога.
1. Власна назва села в Україні, розташованого в Івано-Франківській області.
2. (рідко) Власна назва річки в Україні, лівої притоки Дністра.
Утішливість — властивість за значенням прикметника “утішливий“; здатність давати втіху, заспокоювати, пом’якшувати печаль або страждання.
1. (про мову, вимову) З приємним, м’яким, мелодійним звучанням; співучо, лагідно.
2. (про дію, виконану таким чином) М’яко, спокійно, заспокійливо.
1. (про людину або тварину) Який викликає співчуття, жалість своїм виглядом або поведінкою; знедолений, пригнічений, збентежений.
2. (переносно, про предмет або явище) Який виглядає скромно, непоказно, часто через простоту або застарілість; невибагливий, скромненький.