1. Який стосується управника, належить йому.
2. Який стосується управління, адміністрування; адміністративний.
Категорія: У
-
управо
1. Скорочена назва установи, органу управління або адміністративної одиниці, що вживається в складних власних назвах, наприклад: “Управо міського транспорту”, “Управо справами”.
2. Рідше — сама така установа, орган управління (застаріле або в специфічному контексті).
-
управоруч
1. У бік правої руки, у праву сторону (про напрямок руху або розташування).
2. На правій стороні, справа (про місцезнаходження).
-
управський
1. Стосовний до УПРА (Української повстанської армії), пов’язаний з нею; властивий чи характерний для УПРА або її членів.
2. Стосовний до УПР (Української народної республіки), пов’язаний з нею; властивий чи характерний для УПР.
-
упредметнений
1. Такий, що набув предметної, матеріальної форми; втілений у конкретний предмет або явище.
2. (У філософії) Що стосується процесу або результату набуття ідеєю, задумом, ставленням чіткої, відчутної форми в предметі або діяльності.
-
упредметнення
1. Процес надання чому-небудь предметної, матеріальної форми; втілення ідей, задумів, почуттів у конкретних речах, явищах або творіннях.
2. (У філософії) Процес, внаслідок якого внутрішні сили, здібності або відносини людини набувають форми зовнішнього, часто відчуженого, предметного існування.
3. Результат такого процесу — конкретний предмет, явище або твір, в якому щось втілено.
-
упредметнити
1. Надати чомусь форми конкретного предмета, матеріалізувати абстрактну ідею, перетворити думку чи задум на реальний об’єкт.
2. У філософії (переважно у марксистському вченні) — втілити, опредметити працю людини в продукті цієї праці, перетворити суб’єктивні сили та здібності на властивості створеної речі.
-
упредметнитися
1. Набути конкретного, матеріального вираження; втілитися в певній формі, явищі або предметі.
2. (У філософському контексті) Реалізуватися, стати об’єктивною реальністю, відчутним об’єктом, що існує поза та незалежно від свідомості.
-
упредметнювання
Упредметнювання — процес набуття предметом його конкретної форми, матеріалізація ідеї, задуму або функції в реальному об’єкті.
Упредметнювання — у філософії та соціальних науках: процес, в результаті якого результати людської діяльності (праці, творчості, мислення) набувають форми об’єкта, що існує незалежно від свого творця, і можуть потім впливати на людину як зовнішня сила.
Упредметнювання — у мистецтві та літературознавстві: втілення художнього задуму, ідеї чи почуття в конкретній матеріальній формі твору (картині, скульптурі, текстові).
-
упредметнювати
1. Надавати чомусь форми предмета, матеріалізувати, втілювати абстрактну ідею, думку, почуття тощо в конкретний, відчутний образ або об’єкт.
2. У філософії: перетворювати результати людської діяльності, відносини або якості на самостійно існуючі предмети або явища, що набувають владної сили по відношенню до людини (наприклад, відчуження праці в товарному суспільстві).