Значення
-
Процес надання чому-небудь предметної, матеріальної форми; втілення ідей, задумів, почуттів у конкретних речах, явищах або творіннях.
-
(У філософії) Процес, внаслідок якого внутрішні сили, здібності або відносини людини набувають форми зовнішнього, часто відчуженого, предметного існування.
-
Результат такого процесу — конкретний предмет, явище або твір, в якому щось втілено.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. упредметнення, р. упредметнення, д. упредметненню, з. упредметнення, о. упредметненням, м. упредметненні, к. упредметнення