Категорія: У

Властивість за значенням прикметника “уривчастий“; переривчастий, непослідовний характер чого-небудь, що відбувається з перервами, нецілісно.

У літературознавстві та мистецтві — художня манера, прийом, за якого твір будується з окремих, начебто не пов’язаних між собою сцен, епізодів або думок, що створює певний художній ефект.

Уридин — нуклеозид, що складається з азотистої основи урацилу та вуглеводного залишку рибози, є складовою частиною рибонуклеїнових кислот (РНК).

Процес надання назв об’єктам у міському середовищі (вулицям, площам, скверам, паркам, мостам тощо), що є складовою частиною ономастичної діяльності та містобудівної практики.

Система або сукупність урбанонімів (назв об’єктів міської інфраструктури) певного населеного пункту чи регіону.

Наукова дисципліна, розділ ономастики, що вивчає принципи, закономірності, історію та функціонування назв об’єктів у межах міста.

1. Розділ ономастики, що вивчає назви міст, їхніх частин, вулиць, площ та інших об’єктів міської інфраструктури, а також принципи їх утворення, функціонування та розвитку.

2. Сукупність усіх власних назв об’єктів у межах міста або іншого міського поселення.

Урбанонімія — розділ ономастики, що вивчає власні назви міських об’єктів (вулиць, площ, проспектів, парків, мостів тощо), а також систему цих назв у межах певного населеного пункту.

Урбанонімія — сукупність усіх власних назв міських об’єктів (вулиць, площ, скверів, набережних, мостів) у певному місті або в містах загалом.

1. (істор.) Земельний кадастр, реєстр феодальних володінь, податей та повинностей селян, що складався в Речі Посполитій та інших країнах Центральної Європи.

2. (істор.) Збірник законів, що регулювали права та обов’язки селян щодо феодала, закріплені в такому реєстрі.

3. (перен., заст.) Книга обліку, реєстр, опис майна або зобов’язань.

1. (істор.) Маєток, земельна власність, що перебуває у безпосередньому управлінні феодала (сеньйора) та обробляється його панщиною або працею найманих робітників, на відміну від земель, відданих у користування селянам (державцям).

2. (істор.) Збірник документів (описи, реєстри, інвентарі), що фіксували розміри, межі, доходи та повинності такого доменіального господарства (магнатського, монастирського, королівського).

Урбасистема — це складний комплекс взаємопов’язаних елементів міського середовища, що включає архітектурні споруди, транспортну, інженерну та соціальну інфраструктуру, і функціонує як єдине ціле.

Урбасистема — це територіально-планувальна одиниця, що об’єднує місто та його прилеглі населені пункти або райони, пов’язані інтенсивними господарськими, трудовими та культурними зв’язками.

Урбасистема — це динамічна система розселення, що характеризується високою концентрацією населення та господарської діяльності на певній території, зі складною внутрішньою структурою та зв’язками з навколишнім середовищем.

1. Власна назва міського об’єкта або території (наприклад, вулиці, площі, парку, мосту, житлового масиву, мікрорайону тощо).

2. Термін мовознавства та ономастики, що позначає клас власних назв, які іменують об’єкти та місцевості в межах міста або іншого населеного пункту.