drevosliv.com

Словник Української

Категорія: У

  • уривистий

    1. Такий, що відбувається не поступово, а короткими проміжками, з перервами; переривчастий.

    2. Складений з окремих, не пов’язаних між собою частин; фрагментарний, непослідовний.

  • уривистість

    Властивість за значенням прикметника “уривистий“; переривчастість, фрагментарність, відсутність плавності або послідовності.

    Характер викладу, мови чи стилю, що відрізняється короткими, незв’язаними між собою фразами або думками; лапкуватість.

  • уривисто

    1. Неплавно, з перервами, з паузами між окремими частинами, фрагментами (про мову, дихання, звуки тощо).

    2. Непослідовно, без чіткого зв’язку між частинами, фрагментарно (про виклад думок, текст, розповідь тощо).

  • уривками

    1. Невеликі частини, фрагменти тексту, музичного твору, розмови або будь-якої інформації, що не становлять собою повного, цілісного викладу; окремі витяги з чогось.

    2. (У множині, зазвичай з дієсловами “читати”, “вивчати”, “знати” тощо) Несистематично, без послідовності, лише ознайомлюючись з окремими частинами чогось.

  • уривковий

    1. Який складається з уривків, окремих частин, не повний, нецілісний.

    2. Який відбувається непостійно, з перервами, несистематично.

  • уривково

    1. Неповно, нецілісно, окремими частинами або фрагментами, без зв’язності та послідовності.

    2. Періодично, з перервами, не постійно.

  • уривок

    1. Невелика частина тексту, що виокремлюється з більшого цілого (літературного, наукового, музичного твору тощо); фрагмент.

    2. Окремий, часто не пов’язаний з контекстом епізод, сцена, момент із життя, спогадів, розповіді.

  • уривочок

    1. Зменшувально-пестлива форма від слова “уривок” — невелика, часто фрагментарна частина тексту, музичного твору чи розмови.

    2. (у літературознавстві) Короткий відривок, уривок із художнього твору, що публікується або цитується окремо.

    3. (переносно) Короткий проміжок часу, мить, невелика частка якогось періоду або процесу.

  • уривцем

    1. Неповно, частково, без зв’язку з цілим; окремими частинами, фрагментами.

    2. (Уживається також як прислівник способу дії) Розривчасто, з перервами, нецілісно.

  • уривчастий

    1. Такий, що складається з уривків, окремих частин, не пов’язаних між собою; переривчастий, фрагментарний.

    2. Про мовлення, звуки: такий, що лунає з перервами, не безперервно; переривчастий.