Словник Української Мови
Процес надання чітких, логічних і переконливих підстав, доказів або аргументів для підтвердження істинності, доцільності або обґрунтованості якоїсь думки, теорії, рішення чи дії.
Результат такого процесу; сукупність аргументів, фактів, логічних міркувань або наукових даних, що слугують підставою, фундаментом для чогось.
1. Надавати чомусь міцної основи, підкріплювати фактами, доказами або логічними міркуваннями; робити переконливим, обґрунтованим.
2. (переносно) Робити стійким, міцним, закріплювати (почуття, переконання, знання тощо).
1. Мати свою основу в чомусь, випливати з чогось, бути обґрунтованим на певних фактах, доказах або принципах.
2. Ґрунтуватися, опиратися на щось, знаходити собі підставу або підтвердження в чомусь.
3. (У переносному значенні) Набувати міцності, стабільності, ставати ґрунтовним, переконливим.
1. Дія за значенням дієслова «уґрунтувати»; надання чому-небудь міцної основи, підкріплення чогось фактами, доказами, логічними міркуваннями.
2. Те, що служить основою, доказом, підставою для чого-небудь; аргумент, обґрунтування.
3. Заст. Зміцнення, укріплення ґрунту.
1. Надати чомусь міцної основи, підтвердити фактами, доказами або логічними міркуваннями; обґрунтувати.
2. (у спеціальному вживанні) Закріпити, зміцнити ґрунт, укріпити основу чогось.
1. Набути ґрунту, основи; стати обґрунтованим, підтвердженим фактами, доказами або логічними міркуваннями.
2. Міцно закріпитися, стати стійким, утвердитися в чомусь (наприклад, в думці, переконанні, становищі).
3. (перен.) Глибоко проникнути, вкорінитися в свідомості, побуті.
1. Такий, що утворює групу або входить до певної групи; об’єднаний за спільними ознаками, зібраний разом.
2. (У військовій справі) Сконцентрований на певній ділянці для виконання бойового завдання (про сили, війська).
3. (У техніці, архітектурі) Розташований, розміщений компактно, одним блоком або комплексом (про механізми, агрегати, будівлі).
1. Військове формування, об’єднання оперативного чи стратегічного рівня, створене для виконання певного бойового завдання на певному напрямку чи театрі воєнних дій (наприклад, угруповання військ, ударне угруповання).
2. Сукупність, група людей, об’єднаних спільними інтересами, цілями, поглядами (часто із відтінком тимчасовості або неформальності); політична, громадська чи мистецька група.
3. Сукупність однорідних предметів, явищ, що розглядаються як єдине ціле, часто у певному просторовому розташуванні (наприклад, угруповання галактик, рослинні угруповання).
Який стосується угруповання, пов’язаний із ним або призначений для нього.
Об’єднувати когось або щось у групи, систематизувати за певними ознаками.
Класифікувати, розподіляти на групи для кращого огляду або аналізу.