Словник Української Мови
1. Велика неотруйна змія родини удавових, що мешкає переважно в тропіках Америки та на деяких островах Тихого океану, яка вбиває здобич, обвиваючи її тілом і стискаючи (рід Boa).
2. Загальна назва ряду видів великих тропічних змій родини удавових, що вбивають жертву удушенням (підродина Boinae).
3. Переносно: про людину, яка своїми діями, впливом або присутністю гнітить, пригнічує, позбавляє волі інших.
1. Той, хто удається, прикидається кимось, приймає вигляд когось іншого; обманщик, притворщик.
2. (У спеціальному контексті) Особа, яка професійно займається імітацією, зображенням когось або чогось, наприклад, актор, що виконує роль конкретної історичної особи, або майстер зі створення дублікатів, точних копій предметів.
1. Жінка, яка вдає з себе когось іншого, прикидається кимось, часто з корисливими або обманними цілями; обманщиця, симулянтка.
2. (Заст.) Жінка, яка займається удаванням, тобто створенням вигляду, імітацією чогось; майстриня імітації.
1. (про людину) Такий, що видає себе за когось іншого, прикидається кимось; удаваний, несправжній.
2. (про почуття, стан тощо) Такий, що лише здається, виявляється зовні; нещирий, несправжній, притворний.
1. Властивість або якість того, що є удаваним, зробленим для вигляду, нещирим; облудність, прикидання.
2. (У філософії, логіці) Властивість поняття або судження, що позначає лише можливість, а не дійсний стан речей; можливість, потенційність.
1. Дія за значенням дієслова “удавати” — надання чомусь певного вигляду, форми або властивостей; імітація, відтворення чогось.
2. (у психології) Поведінкова стратегія, при якій індивід свідомо демонструє емоції, переконання або наміри, що не відповідають його реальним переживанням, з метою введення в оману.
3. (застаріле) Удаваність, нещирість, прикидання.
1. У такий спосіб, що є лише зовнішнім, несправжнім, симульованим; прикидаючись, імітуючи.
2. (Уживається для посилення) Навмисно, нарочито, з виглядом.
Той, хто симулює хворобу або має лише зовнішні ознаки захворювання без реальних патологічних змін в організмі.
1. Загрузнути, зануритися у щось сипке, в’язке або рідке (у сніг, грязь, болото тощо).
2. Перен. Потрапити у складне, неприємне або безвихідне становище; загрузнути.
1. Загрузнути, застрягнути в чомусь в’язкому, сипучому або м’якому (у болоті, снігу, піску тощо).
2. Перен. Зануритися, заглибитися в якусь справу, стан або діяльність, часто з відтінком важкості або надмірності.