Древослів

Словник Української Мови

Категорія: У

  • угруповуватися

    1. Об’єднуватися в групи, формувати групи за певною ознакою, спільними інтересами або цілями.

    2. (У математиці, статистиці тощо) Систематизувати дані, об’єднуючи їх у чіткі категорії або класи для подальшого аналізу.

  • угрупування

    1. Об’єднання людей, організацій або держав на основі спільних інтересів, цілей, поглядів або ознак; група, блок, коаліція.

    2. Сукупність однорідних предметів, явищ або понять, об’єднаних за певною ознакою; класифікаційна категорія, розряд.

    3. Військове формування, створене для виконання певного бойового завдання, часто тимчасове; тактичне або оперативне об’єднання.

  • угрупувати

    1. Об’єднати кілька об’єктів, явищ або осіб у групу (групи) за певною ознакою, систематизувати.

    2. У математиці, статистиці тощо: розподілити елементи сукупності на окремі групи за значенням певної ознаки для подальшого аналізу.

  • угрупуватися

    1. Об’єднатися в групу, скупчитися, зібратися разом (про людей, тварин, предмети).

    2. (У математиці, інформатиці) Бути розподіленим або об’єднаним за певною ознакою, критерієм у групи; класифікуватися.

  • угрущання

    1. (у геології) Процес утворення грубозернистих гірських порід, зокрема пегматитів, з розплавленої магми внаслідок її повільного охолодження та кристалізації на великій глибині.

    2. (у лісівництві) Збільшення густоти, щільності деревостану, зайнятої лісом площі; загущення.

  • угрущати

    1. Робити грубим, невихованим, прищеплювати грубі звички.

    2. Ставати грубим, невихованим, набувати грубих рис характеру або поведінки.

  • угрущатися

    1. Ставати грубим, неввічливим, втрачати доброзичливість у поводженні з кимсь.

    2. Ставати більш щільним, густим, набирати товщини або маси (про речовину, масу).

  • удавати

    1. (док. удати) Розмовляти, говорити щось, висловлювати думку; промовляти.

    2. (док. удати) Видавати, видаляти звук, голос; звучати.

    3. (док. удати) Заст. Робити, чинити щось; вдаватися до чогось.

    4. (док. удати) Заст. Починати робити щось з ентузіазмом, з запалом; кидатися.

  • удаватися

    1. (до кого, чого) Звертатися до когось із проханням, скаргою, пошуком допомоги або підтримки; прибігати до чогось як до засобу.

    2. (у кого, чого) Домагатися чогось, досягати мети; мати успіх, виходити, вдаватися.

    3. (у кого) Набувати певного вигляду, схожості з кимось або чимось; походити.

  • удавити

    1. Убити когось, стискаючи шию, перекриваючи дихання.

    2. Задушити, переставши давати доступ повітря (про рослини, зокрема бур’яни).

    3. Розм. Сильно стиснути, обійнявши; задушити в обіймах.

    4. Перен. Придушити, жорстоко припинити, ліквідувати (про повстання, бунт, вільну думку тощо).

    5. Розм. З’їсти щось дуже швидко, з жадібністю.