Древослів

Словник Української Мови

Категорія: У

  • удавитися

    1. Померти від удушення, перекривши собі дихальні шляхи (наприклад, затягнувши на шиї петлю, вдихнувши отруйний газ тощо).

    2. Задихнутися від потрапляння їжі, питва або стороннього предмету в дихальне горло; захлинутися.

    3. Розм. Сильно закашлятися, задихнутися від тривалого сміху, плачу або кашлю.

  • удавка

    1. Петля, затягування якої припиняє доступ повітря до легенів, що призводить до задушення; застосовується як знаряддя страти, самогубства або вбивства.

    2. Мотузка, шнур або ремінець із затяжною петлею на кінці, що використовується для ловлі тварин (наприклад, вовків, зайців) або в альпінізмі для страхування.

    3. Розмовна назва вузла, що затягується (наприклад, морський вузол “удавка”).

    4. Переносно: важкі, нестерпні обставини, гнітюче середовище або психологічний тиск, що позбавляє волі та завдає страждань.

  • удавлений

    1. Який зазнав удавлення, задушений; такий, що виник внаслідок удавлення.

    2. (переносно) Приглушений, стиснутий, невільний (про голос, звук, дихання тощо).

    3. (переносно) Який виражає сильне хвилювання, стримане почуття (про вигук, зітхання тощо).

  • удавленість

    1. Властивість за значенням прикметника “удавлений“; стан, коли щось стримане, приглушене, невиразне (про почуття, емоції, голос тощо).

    2. Властивість за значенням прикметника “удавлений“; стан, коли щось стиснуте, перекрите, обмежене у розвитку або прояві (про процеси, явища).

  • удавлення

    1. Дія за значенням дієслова “удавлювати” — позбавлення життя шляхом перекриття дихальних шляхів (стисненням шиї, грудної клітки) або перешкоджання доступу кисню.

    2. Смерть, настала внаслідок такої дії; задушення.

    3. Техн. Процес обробки металу тиском, при якому заготовку зі штовхачем видавлюють крізь отвір матриці для отримання порожнистих виробів.

  • удавлювання

    1. Дія за значенням дієслова “удавлювати” — насильницьке позбавлення життя шляхом перекриття дихальних шляхів (зазвичай стисканням шиї), що призводить до задушення.

    2. (перен., розм.) Сильний психологічний тиск, пригнічення, обмеження свобод або дій, що викликає відчуття несвободи та неможливості розвитку.

  • удавлювати

    1. Дія за значенням дієслова “удавити“; силою стискати шию, горло людині або тварині, перешкоджаючи диханню, часто з метою заподіяння смерті.

    2. Перенісне значення: пригнічувати, обмежувати у чому-небудь, позбавляти свободи дій або вираження.

    3. Розм. дуже сильно стискати, перетягувати щось (наприклад, частину тіла одягом, ременем тощо), спричиняючи відчуття тиску або біль.

  • удавлюватися

    1. Застосовувати до себе дію, що позначається дієсловом “удавлювати” (рідко вживане).

    2. У переносному значенні: зазнавати сильного внутрішнього стримування, пригнічення почуттів, емоцій.

  • удавні

    1. У давні часи, у давнину, у минулому.

    2. (Уживається для підкреслення тривалості дії або стану) Дуже давно, здавна, з незапам’ятних часів.

  • удавовий

    1. Який стосується удава, властивий удаву або характерний для нього.

    2. Який належить до родини удавових (Boidae) — великих неотруйних змій, що вбивають здобич удушенням.