Словник Української Мови
1. Стосунний до угро-фінських народів (угорців, фінів, естонців, мордви, удмуртів, марійців та ін.), їхніх мов, культур або територій проживання.
2. Належний до фіно-угорської гілки уральської мовної сім’ї, що об’єднує угорську, фінську, естонську та інші споріднені мови.
1. (діал.) Те саме, що угрубки — великі, недроблені частини чогось, переважно їжі (наприклад, картоплі).
2. (перен., розм.) Загальна, спрощена суть чогось, без деталей; у загальних рисах.
1. Загрузнути, застрягнути в чомусь в’язкому, сипучому або м’якому (у болоті, снігу, піску тощо).
2. Перен. Занурюватися, поринати у щось, цілковито віддаватися якомусь заняттю, стану чи почуттю (наприклад, у думки, борги, роботу).
1. Загрузнути, зануритися у щось м’яке, в’язке, сипке (наприклад, у сніг, болото, пісок).
2. Перен. Заглибитися, поринути у якусь справу, стан або роздуми, часто з відтінком надмірності або втрати контролю.
Який загруз, застряг у чомусь в’язкому, сипучому (у болоті, снігу, піску тощо).
Який поринув, заглибився у щось (у думки, читання, роботу тощо).
Угрузлість — властивість ґрунту, гірської породи або іншого матеріалу, що характеризує його здатність зазнавати осідання, ущільнення або деформації під дією власної ваги або зовнішнього навантаження.
Угрузлість — ступінь або величина такого осідання, ущільнення.
1. Загрузнути, поринути у щось в’язке, рідке (у багно, болото, глибокий сніг тощо).
2. Переносно: зануритися, поринути у якийсь стан, діяльність або обставини, часто з відтінком важкості, клопоту або безвиході.
1. Загрузнути, зануритися у щось сипке, в’язке або рідке (у пісок, болото, воду тощо).
2. Перен. Глибоко зануритися у якусь справу, стан, роздуми; поринути.
1. Розмовне вигукування, що виражає згоду, підтвердження або засвідчення факту, що мовець уважно слухає; відповідник словам “так”, “авжеж”, “звісно”.
2. У мовленні — звуконаслідувальна частка, що імітує невиразні гортанні звуки, якими людина може відповідати, не перебиваючи оповідача, або коли мовчить.