drevosliv.com

Словник Української

Категорія: У

  • удачник

    1. Той, хто досягає успіху, кому щастить у житті, справах, хто вдало, вчасного робить щось; щасливчик.

    2. Той, хто вдало, майстерно виконує свою роботу, справу; майстер, умілець.

  • удачниця

    1. Жінка або дівчина, якій щастить, якій супроводжує успіх у справах; щасливиця.

    2. Рідкісне прізвисько або прізвище жіночого роду, утворене від слова “удача”.

  • удаючи

    1. (від дієслова “удавати”) — діючи так, ніби щось є правдою; створюючи видимість, симулюючи певний стан, почуття або намір; прикидаючись.

    2. (застаріле) — надаючи чомусь певної форми, вигляду; формуючи, утворюючи.

  • удвадцяте

    У двадцятий раз, двадцятою чергою; для позначення порядку дії або перерахування після дев’ятнадцятого.

  • удвадцятьох

    У двадцятьох — прислівник, який означає: у кількості двадцяти осіб; разом із двадцятьма людьми.

  • удвійзі

    Удвійзі — прислівник, що означає стан або дію, яка відбувається удвох, за участі двох осіб; разом із кимось другим.

  • удвійку

    1. Удвох, у кількості двох осіб або істот (зазвичай про спільну дію, перебування або стан).

    2. У подвійній кількості, у два рази більше; вдвічі.

  • удвійці

    1. Удвічі, у два рази (про збільшення кількості, розміру, інтенсивності тощо).

    2. Удвох, разом із ще однією особою (застаріле або діалектне).

  • удвічі

    Удвічі — прислівник, що означає у два рази, вдвічі, на стільки ж; виражає збільшення або зменшення у два рази.

    Удвічі — у значенні: дуже, значно, набагато (використовується для посилення характеристики).

  • удвоє

    Удвічі, у два рази (про збільшення кількості, обсягу, інтенсивності тощо).

    У складі двох осіб, предметів або груп; удвох.