Ужівка — власна назва села в Україні, розташованого в Бориспільському районі Київської області.
Категорія: У
-
ужоцький
1. Стосується до села Ужок або його мешканців; властивий йому, що походить звідти.
2. Стосується до Ужоцького перевалу в Українських Карпатах; властивий йому, розташований на ньому.
-
узабоч
Узабоч — прислівник, що означає: у бічному напрямку, убік, осторонь.
-
узаводи
Узаводи — прислівник, що означає: з давніх часів, з незапам’ятних часів, здавна, давно.
Узаводи — прислівник, що вживається для позначення чогось, що сталося або існувало у дуже давні часи, у глибокій давнині.
-
узавтра
1. Наступного дня після сьогодні; у день, що настає за поточним.
2. У майбутньому, згодом, після певного часу (часто з відтінком невизначеності або іронії).
-
узагалі
1. У цілому, загалом, без урахування деталей або окремих випадків.
2. Зовсім, абсолютно, цілковито (зазвичай у заперечних або питальних реченнях для посилення).
3. Вживається для узагальнення сказаного, переходу до головного висновку або підсумку; загалом кажучи, одним словом.
-
узагальнений
1. Який є результатом узагальнення; виведений на основі аналізу окремих фактів, явищ, понять.
2. Який має загальний, абстрактний характер; позбавлений конкретних, індивідуальних ознак.
3. У математиці, логіці та інших науках: який поширює дію певного правила, принципу або поняття на ширше коло об’єктів або випадків, ніж початкове.
-
узагальненість
1. Абстрактна властивість, яка полягає в тому, що щось (поняття, твердження, закон, висновок) відображає спільні, істотні риси чи зв’язки багатьох окремих явищ, предметів або фактів; ступінь охоплення різних об’єктів або випадків.
2. У логіці та методології науки — характеристика наукового знання, що означає його здатність описувати та пояснювати широке коло однорідних явищ за допомогою абстрактних понять, категорій, законів і теорій.
-
уживаність
1. Властивість слова, виразу, граматичної форми тощо бути частиною активної мови, вживатися у мовленні або на письмі; поширеність у мовній практиці.
2. Частота, з якою мовна одиниця (слово, словосполучення, конструкція) зустрічається в текстах або мовленні; кількісний показник її використання.
3. (У лексикографії) Характеристика слова, що відображає ступінь його поширеності та актуальності для певного періоду, стилю або сфери вживання, що часто позначається спеціальними помітками у словниках (напр., “книжн.”, “розм.”, “заст.”, “рідк.”).