Древослів

Словник Української Мови

Категорія: У

  • уживати

    1. Вживати, споживати щось (їжу, напої, ліки тощо).

    2. Використовувати, застосовувати щось (слова, засоби, методи) для певної мети.

    3. (Заст.) Мати звичку, звичай щось робити; чинити певним чином.

  • уживатися

    1. Пристосовуватися до когось або чогось, знаходити спільну мову, досягати згоди в співжитті (про людей).

    2. Звикати до нових умов, обставин, оточення.

    3. Ставати зручним, придатним у вживанні, освоюватися (про речі).

  • уживлений

    1. Який ужився, прижився, став звичним, поширеним у вживанні (про слово, вираз, термін тощо).

    2. Який став частиною чогось, органічно поєднався з чимось; пристосований, придатний для певного середовища або умов.

  • уживлення

    Уживлення — дія за значенням дієслова «уживити»; прищеплення, пересадка рослин або їх частин для зростання на іншій рослині.

    Уживлення — результат такої дії; місце, де прищеплено рослину або її частину.

    Уживлення — переносне значення: прищеплення, поширення, запровадження чогось (наприклад, ідей, звичаїв).

  • уживляння

    Уживляння — дія за значенням дієслова “уживляти“, тобто надання чомусь життя, пожвавлення, оживлення; впровадження в життя, реалізація.

    Уживляння — у літературознавстві та мистецтві: творчий прийом, коли неживі предмети, явища природи або абстрактні поняття наділяються властивостями живих істот (анімація).

  • уживляти

    1. Надавати чомусь життя, оживляти, робити живим; наповнювати живою силою, інтересом, емоціями.

    2. У мистецтві (про актора, художника тощо): надавати образу, персонажу живої виразності, правдоподібності, внутрішньої сили.

    3. У техніці, ремеслах: вносити деталі, елементи, що покращують функціональність або зовнішній вигляд чогось; оживляти композицію, дизайн.

    4. Заст. Оживляти, повертати до життя; реанімувати.

  • уживлятися

    1. (про рослини) Приживатися, починати рости після пересадки або вживлення.

    2. (перен., про абстрактні явища, ідеї) Укорінюватися, ставати частиною чогось, знаходити застосування в певному середовищі.

    3. (заст., рідк.) Оживати, набирати життя, енергії.

  • ужик

    1. Зменшувально-пестлива форма від власного імені Уж (Ужко), що вживається при звертанні до чоловіка або хлопця.

    2. (у західних говірках) Зменшувальна форма від загального терміна “уж” у значенні змія, вуж.

  • ужин

    Вечеря, останній прийом їжі протягом дня, що відбувається ввечері.

    Їжа, страви, призначені для вечері.

    Заст. Обід, основний прийом їжі в середині дня.

  • ужинатися

    1. (діал.) Пристосовуватися, звикати до когось або чогось; знаходити спільну мову, ладити з кимось.

    2. (діал.) Ставати придатним, зручним для використання; осідати, примірятися (про одяг, взуття тощо).