укорінюватися

1. Набувати міцного, стійкого зв’язку з ґрунтом, пускати коріння (про рослини).

2. Ставати стійким, міцним, постійним; закріплюватися, утверджуватися (про явища, звички, вірування тощо).

3. Набувати глибоких знань, навичок у певній галузі; ставати досвідченим, компетентним.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: дієслово () |