Древослів

Словник Української Мови

Категорія: У

  • ужинок

    1. (діал.) Те саме, що врожай — кількість зібраних сільськогосподарських продуктів, плодів, овочів тощо.

    2. (перен., діал.) Плід, результат праці, діяльності; набуток, добуток.

    3. (заст.) Те саме, що ужинка — вечеря, остання їда дня.

  • ужисько

    1. (геогр.) Місцевість, де звичайно водяться вужі; ужина.

    2. (перен., розм.) Про місце, де зібралося багато людей, які ведуть себе підступно, зрадливо або підлабузницьки.

  • ужити

    1. Використати щось для певної мети, вжити в справу, застосувати.

    2. (У пасиві, 3-я особа) Бути прийнятим, поширеним, закріпитися в мовленні (про слово, вираз, форму).

    3. (Застаріле) Пристосувати, призвичаїти до чогось; звикнути.

  • ужитий

    1. Який був у вжитку, використовувався раніше; старий, б/у.

    2. Про слово, вираз тощо: який є загальноприйнятим, закріпленим у мовній практиці; вживаний.

  • ужитися

    1. Пристосуватися до спільного життя, роботи, знаходження поряд з ким-небудь або чим-небудь; знайти взаєморозуміння, досягти злагоди.

    2. (Уживатися) Стати звичним, прийнятим у вживанні; увійти у вжиток.

  • ужитість

    1. Властивість чогось бути придатним для практичного використання, корисність у повсякденному житті або діяльності; практичне значення.

    2. (У філософії, етиці) Критерій цінності, що ґрунтується на здатності задовольняти певні потреби людини або суспільства; корисність як основа моральної чи економічної оцінки.

  • ужитковий

    1. Призначений для практичного використання, повсякденного вжитку; практичний, функціональний.

    2. Стосовний до побутових потреб, до предметів домашнього вжитку.

    3. (У мистецтві) Пов’язаний із створенням художніх виробів, що мають практичне призначення (наприклад, меблі, посуд, тканини).

  • узагальнення

    1. Процес або результат встановлення загальних властивостей, ознак або закономірностей на основі вивчення окремих фактів, явищ, предметів; підведення конкретних спостережень під загальну категорію, правило або поняття.

    2. У логіці та філософії — метод мислення, висновок, у якому від окремих, часткових знань переходять до загальних, а також результат такого процесу — загальне судження, поняття або закон.

    3. У мовознавстві — граматичне явище, коли конкретна граматична форма або конструкція втрачає своє первісне, більш вузьке значення і починає виражати більш абстрактне, загальне значення.

  • узагальнено

    У спосіб, властивий узагальненню; без конкретизації деталей, виокремлюючи лише загальні, суттєві риси або положення.

  • узагальнено-героїзований

    1. (про художній образ, персонаж, тип) Такий, що поєднує узагальнення рис, явищ або персонажів з наданням їм героїчних, ідеалізованих рис; узагальнений і водночас представлений у героїчному, високому світлі.

    2. (про стиль, манеру, спосіб зображення) Побудований на художньому узагальненні, яке супроводжується піднесенням, ідеалізацією, героїзацією зображуваного.