уживаність

Значення

1. Властивість слова, виразу, граматичної форми тощо бути частиною активної мови, вживатися у мовленні або на письмі; поширеність у мовній практиці.

2. Частота, з якою мовна одиниця (слово, словосполучення, конструкція) зустрічається в текстах або мовленні; кількісний показник її використання.

3. (У лексикографії) Характеристика слова, що відображає ступінь його поширеності та актуальності для певного періоду, стилю або сфери вживання, що часто позначається спеціальними помітками у словниках (напр., “книжн.”, “розм.”, “заст.”, “рідк.”).

Правопис та відмінювання