Словник Української Мови
1. (астрон.) Одна з найяскравіших зір у сузір’ї Льва; Регул (Альфа Лева).
2. (істор.) У Стародавньому Римі — титул правителя (царя) або начальника; також особа, що мала такий титул.
3. (техн., заст.) Точний пристрій для регулювання, вимірювання або встановлення чогось (наприклад, годинника, інструмента); регулятор.
1. (в архітектурі) Тонка горизонтальна смуга, лінійний виступ на фасаді будівлі або на внутрішній поверхні стіни, що поділяє цоколь від основної частини або слугує декоративним елементом.
2. (в техніці) Пристрій, деталь або механізм для регулювання, налаштування чогось (наприклад, регула світла в оптичному приладі).
3. (переносне, заст.) Правило, норма, встановлений порядок; принцип, якого дотримуються.
1. (історичне) У Речі Посполитій та інших державах — збірник законів, статут, кодекс; зокрема, офіційна назва Литовського статуту 1529 року (“Регули Великого князівства Литовського”).
2. (історичне, у множині) У судовій практиці — правила, встановлені законом або звичаєм; судові процедури, порядок судочинства.
3. (переносне значення, рідко) Загальновстановлені правила поведінки, норми, яких слід дотримуватися в певній сфері діяльності або життя.
1. Стосовний до Регулівки — місцевості у Львівській області, що належить до міста Трускавець; створений, вироблений тощо у Регулівці.
2. Стосовний до Регулівки — історичної місцевості у Києві (Подільський район); створений, розташований тощо у цій місцевості.
1. Фармакологічна торгова марка комбінованого гормонального перорального контрацептивного препарату, що містить етинілестрадіол та дезогестрел.
2. (У загальному вжитку) Назва самого контрацептивного препарату, що випускається під цією торговою маркою.
1. Такий, що підпорядкований певним правилам, нормам або вимогам; упорядкований, нормований.
2. Такий, що працює або функціонує за допомогою регулятора; яким можна керувати, налаштовувати.
3. (У біології) Про білкову молекулу, активність якої змінюється в результаті зовнішнього впливу (наприклад, зв’язування з певною речовиною).
1. Властивість або стан того, що регулюється; наявність чітких правил, норм або механізмів управління, що забезпечують стабільне та передбачуване функціонування системи, процесу чи явища.
2. У техніці та технологіях — здатність системи, пристрою чи параметра підтримувати задані характеристики або змінюватися за певним законом під впливом керуючих впливів.
3. У праві та економіці — наявність встановлених державою або міжнародними інституціями норм, правил, стандартів та процедур, що спрямовують та обмежують діяльність суб’єктів для досягнення суспільних цілей.
Який стосується регульову (рідко вживаного синоніма слова “регулювання”), тобто процесу встановлення правил, норм або порядку дій, або ж підпорядкований таким правилам.
У технічному контексті — призначений для регулювання, налаштування або підтримки певного режиму роботи (наприклад, регульовний гвинт, регульовний клапан).
1. Призначений для регулювання, налагодження роботи механізмів, приладів, систем; такий, що регулює.
2. Стосовний до регулювання, встановлення певних правил, норм або порядку в якій-небудь галузі діяльності.
1. Фахівець, який здійснює регулювання, налагодження або контроль за роботою технічних систем, механізмів, приладів (наприклад, регулювальник радіоапаратури, регулювальник технологічного обладнання).
2. Посада в окремих галузях (наприклад, енергетиці, залізничному транспорті), особа, відповідальна за підтримання заданих параметрів роботи (тиску, температури, напруги, руху тощо).
3. (У техніці) Пристрій, механізм або деталь, призначені для регулювання, стабілізації або зміни певних параметрів у системі.