Категорія: Р

1. Велика територіальна одиниця, частина країни, континенту або світу, що характеризується певною єдністю природних, історичних, адміністративних, економічних або етнокультурних ознак.

2. В Україні — адміністративно-територіальна одиниця, що відповідає області або Автономній Республіці Крим.

3. У географії — окрема територія, що має чітко виражені фізико-географічні (наприклад, кліматичні, геологічні) характеристики, які відрізняють її від суміжних територій.

4. У політиці, економіці, соціології — територія, що виділяється як об’єкт державного управління, планування або наукового дослідження за певними спеціальними критеріями (наприклад, економічний регіон, історичний регіон).

Процес утворення, виділення або посилення ролі регіонів у політичній, економічній, соціальній чи культурній сфері життя держави, що часто супроводжується передачею частини центральних повноважень на місцевий рівень.

Політика або практика організації, розвитку чи управління територіями з урахуванням їх специфічних географічних, економічних та культурних особливостей.

У географії, соціології та інших науках — процес вивчення, поділу території на регіони або аналіз суспільних явищ у регіональному вимірі.

1. Політична ідеологія або практика, що передбачає надання окремим регіонам держави широкої автономії у вирішенні внутрішніх питань, децентралізацію влади та розвиток місцевого самоврядування.

2. Прихильність до інтересів, культури, традицій або економіки певного регіону, часто в протиставленні до загальнодержавних або централізаторських тенденцій.

3. У лінгвістиці: мовна особливість (слово, вираз, граматична форма або вимова), властива мовленню мешканців певної території (регіону) всередині мовного ареалу; діалектизм.

1. Прихильник регіоналізму — політичної, культурної чи економічної автономії певного регіону в межах держави.

2. Представник політичної партії або громадського руху, що відстоює інтереси конкретного регіону, часто з акцентом на децентралізацію влади.

3. Дослідник, фахівець у галузі регіоналістики — науки, що вивчає соціальні, економічні та культурні особливості регіонів.

1. Наукова дисципліна, що вивчає регіони (територіальні спільності) в усіх їх аспектах: географічному, історичному, економічному, соціальному, культурному, політичному та екологічному; регіональна наука.

2. Комплекс знань про конкретний регіон, його особливості та специфіку; регіонознавство.

Регіоярус — власна назва геологічного підрозділу (ярусу) середнього міоцену в неогеновій системі, що використовується в регіональній стратиграфії Паннонського басейну (територія сучасної Угорщини, Сербії, Хорватії та суміжних областей).

Регіоярус — стратиграфічний горизонт, що відповідає інтервалу приблизно 11,6–9,7 мільйонів років тому, і характеризується специфічним комплексом викопних організмів (переважно прісноводних молюсків та остракод), що накопичувалися в озерно-річкових умовах Паннонського басейну.

1. Спеціальний пристрій або механізм для швидкої фіксації, обліку, реєстрації чого-небудь (наприклад, показів лічильника, температури, тиску).

2. У музиці: діапазон голосу або музичного інструменту, що характеризується однаковим тембром (наприклад, головний, фальцетний, грудний регістр).

3. У комп’ютерній техніці та програмуванні: комірка або група комірок оперативної пам’яті процесора для тимчасового зберігання даних, команд або адрес під час обчислень.

4. У поліграфії та текстових редакторах: різновид шрифту (накреслення літер) у межах одного гарнітуру, що відрізняється за нахилом, товщиною або шириною (наприклад, регістр курсивний, напівжирний).

5. У лінгвістиці: різновид мовлення, що використовується у певній сфері спілкування або ситуації (наприклад, офіційно-діловий, розмовний регістр).

6. У архітектурі: кожен з горизонтальних рядів, смуг, що складають членування фасаду будівлі, картини, різьблення тощо.