Приклад 1:
Виступаючи на П’ятому каналі, відомий російський рок-музикант Юрій Шевчук сказав, що дедалі менш чути анекдотів про хитрого хохла й сало, натомість здивоване: «а вони, виявляється, класні хлопці!» Не кажу вже про реакцію демократичної (хай, на жаль, і нечисленної) російської інтелігенції. І загалом, як висловився все на тому ж каналі відомий модельєр, сьогодні стає модно бути українцем.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”
Приклад 2:
Він грав і співав — з рок-групами, симфонічними квартетами, вуличними джазистами, хорами і оркестрами (ораторія «Невольничі ночі»), з перуанськими мандрівними музикан тами й збоїщанськими циганами та вірменами, з чортопі- льськими дримбарями, що їх одного разу привіз до Львова просто з полонин трьома військовими гелікоптерами, а також із Елтоном Джоном, який того року інкогніто побував у нашому місті. Стас володів майже всіма музич ними інструментами, але найдосконаліше грав на наших душах — на цих, геть невидимих неозброєним оком струнах своїх шанувальників та недругів… Однак про недругів — ані слова.
— Андрухович Юрій, “Перверзія”
Приклад 3:
Чорну сорочку залишаю на собі; — сорочку білу в чорні смуги «Emilio Perucci», з метели ком — Сулейманові Давидовичу Пишнеру, президентові банку «Фінанси і добробут»; — костюм від Giorgio Armani, за винятком штанів, — творчому об’єднанню «Гоп-стоп-шоп», Львів — Жовква; — джинсові сорочки, куртки, комбінезони, носовички і штани «Bonanza» — рок-групам «Доктор Тагабат», «Станція Психів» і «Срав пес»; — плащ зимово-весняний «Luigi Lazzari» — Максимілія- нові Погуляйському (Максові), мистцеві; — краватки різнокольорові «Mauricio Lupo», 4-7 шт. : молодим і наймолодшим поетам, художникам та акторам, що збираються в кав’ярні «Під Жабою», за винятком однієї, котру прошу передати до Музею совкового андеґраунду, якщо такий музей буде створено; — черевиків, мештів, як і шкарпеток, не заповідаю нікому, бо надто зношені; — запальничку, попільничку, авторучку, мантачку, кан- тичку та інші дрібнички — Джеррі Ф. Янечку (США), філологові з великої букви, тобто Філологові; — валізу зі шкіри крокодилячого замінника, подаровану мені у Празі, здається, президентом Чеської республіки, — моєму близькому товаришеві Йосипові Француватому (Францові Йосифу), диригентові церковного хору, балет мейстерові вар’єте «Чорна киця»; — диктофон «Nitech» разом зі слухавками і вічними батарейками «Philips» — Службі Безпеки України; — газовий балончик «SG-gas» з невикористаним зарядом — барменові Зенику (Остапові), кав’ярня «Під Мухою».
— Андрухович Юрій, “Перверзія”
