Словник Української
1. Гідротехнічна споруда з дерева, каменю або бетону у вигляді прямокутного каркасу, що заповнюється камінням або ґрунтом; використовується для зміцнення берегів, набережних, основ греблі тощо.
2. У дерев’яній архітектурі — окремий зруб, частина складної дерев’яної будівлі (наприклад, церкви), що має власну конструкцію та дах.
3. Застаріле та діалектне: велика дерев’яна посудина (кадка, діжка) для зберігання рідин або сипучих продуктів.
1. Традиційна українська страва, кисломолочний продукт, що готується шляхом сквашування запіченого молока, зазвичай має характерний кремовий або світло-коричневий відтінок та особливий присмак.
2. Місцева назва різних видів риб родини коропових, зокрема плоскирки (Abramis ballerus), на окремих територіях України.
1. Народний звичай, пов’язаний зі святкуванням Різдва, Нового року та Водохреща, коли учасники (ряжені) вдягаються в маскарадні костюми, часто зображаючи різних персонажів (козу, ведмедя, діда, цыганку тощо), ходять по хатах, співають колядки та щедрівки, водять хороводи та імітують різноманітні сценки з метою забави, урожаю та благополуччя.
2. Процес дії за значенням дієслова “рядити(ся)” — переодягання в незвичайний, маскарадний, карнавальний або театральний костюм; перевтілення за допомогою одягу, масок та гриму.
3. Сукупність костюмів, масок та атрибутів, у які переодягаються учасники обряду або маскараду; також сама група ряжених.
1. Зменшувально-пестлива форма від слова “ряжка” — невелика дерев’яна посудина з кришкою, зроблена з дошок, яка використовувалась для зберігання сипких продуктів або молочних виробів.
2. Рідкісне народне позначення певного виду гриба (зазвичай з роду сироїжок — Russula), що має характерне забарвлення або форму, схожу на маленьку посудину.
3. Власна назва (топонім) невеликого населеного пункту, річки або місцевості в Україні, утворена від слова “ряж” (укріплення, гребля з дерев’яних клітей).
1. Рід грибів родини ряжкових (Tricholoma), що мають характерну кільчасту або лускату шапинку, часто з концентричними кругами, та щільну ніжку; представник цього роду.
2. Народна назва деяких грибів, зокрема сироїжки (роду Russula).
3. Діал. Невелика дерев’яна посудина (часто видовбана з дерева) або ночви для замішування тіста, миття посуду тощо; діжка.
1. Стосовний до Ряжка, пов’язаний із цим містом або його мешканцями.
2. Стосовний до Ряжка, пов’язаний із цією річкою.
1. (Біол., бот.) Такий, що має рясне, багате цвітіння; що характеризується великою кількістю квітів або суцвіть.
2. (Перен.) Насичений яскравими подіями, явищами або образами; пишний, розкішний (про період, творчість тощо).
Рясоніжка — власна назва українського народного танцю, поширеного на Закарпатті, який виконується в швидкому темпі з характерним дробним вибиванням ритму ногами (дрібушки).
Рясоніжка — власна назва музичної пісенно-танцювальної форми або мелодії, під яку виконується однойменний танець.
1. (історичне) Представник православного духівництва, особливо ченців, за одяг — рясу (уживається переважно в множині: рясоти).
2. (зневажливе, історичне) Погордлива назва православних священнослужителів, яку вживали греко-католики.
3. (переносне значення, розмовне, зневажливе) Про людину в довгому, просторому одязі, схожому на рясу.
1. Монах, який носить рясу, але ще не склав повних чернечих обітниць; перший ступінь чернецтва в православ’ї та греко-католицизмі, що передує малосхимнику та великосхимнику.
2. У широкому вжитку — будь-який чернець, інок, носій ряси.