Рідкісна назва для невеликої, часто вузької ділянки землі, розташованої між іншими полями або лісом, що використовується під посіви; смуга, межівка, наділок.
Категорія: Р
-
ряднинний
1. Стосовний до Рядного (Рядно) — села в Україні, зокрема до Рядненської сільської громади на Вінниччині, або пов’язаний із ним.
2. Стосовний до однойменної історичної місцевості чи колишнього села Рядне (Рядно), що нині в межах міста Києва (житловий масив Райдужний), або пов’язаний із нею.
-
рядниночка
Рядниночка — зменшувально-пестлива форма від “ряднина”, що означає тонку, легку тканину, зазвичай полотняного переплетення, або невеликий шматочок такої тканини.
Рядниночка — у народній творчості (казках, піснях) може вживатися як власна назва, символізуюча ніжність, чистоту або використовуватися як ім’я персонажа, одягнутого в ряднину (просту домоткану одіж).
Рядниночка — традиційна назва вузької та довгої рушничок-пов’язки, витканої з конопляної або лляної пряжі, яку використовували в побуті або в обрядах.
-
рядність
1. Властивість за значенням прикметника «рядний»; спорідненість, близькість, згода між людьми, що виникає через спільність інтересів, поглядів або взаємну прихильність.
2. Заст. Родинний зв’язок, родинність; походження від спільних предків.
-
рядно
1. Груба домоткана тканина з льону або конопель, що використовувалася для пошиття одягу, мішків, завіс, постільної білизни тощо.
2. Відносно невелика шматина такої грубої тканини, часто використовувана як рушник, серветка, покривало або для інших господарських потреб.
3. У переносному значенні — про щось дуже старе, зношене або низької якості (найчастіше про одяг).
-
рядняний
1. (діал.) Те саме, що рядни́нний — зроблений з рядни́ни (грубого полотна з конопляної пряжі).
2. (перен., рідк.) Грубий, простий, невибагливий, як ряднина.
-
рядовий
1. Військове звання молодшого командного складу в арміях деяких країн, а також особа, яка має це звання (нижче за єфрейтора).
2. Назва одного з нижчих військових звань у Збройних Силах України та інших силових структурах, що відповідає найпростішому складові військового формування.
3. (у значенні загального терміна) Звичайний солдат, який не має командної посади або спеціального звання; вояк строю.
-
рядовик
1. Власна назва українського літературно-мистецького товариства, заснованого у Львові 1930 року, до якого входили письменники, критики та митці авангардистського напряму.
2. У давньоруській та середньовічній Україні — особа, яка за договором («рядом») вступала на службу до князя, боярина або заможного господаря, виконуючи різні адміністративні, господарські або військові обов’язки; залежна людина, але в більш вільному становищі, ніж холоп.
3. У сучасному вжитку (частково ірон.) — звичайний, пересічний учасник або член якої-небудь організації, колективу, загону, що не займає керівної посади; рядовий член.
-
рядовинний
1. Який стосується рядовини — земельної ділянки, що надавалася феодалом селянину за умови виконання певних повинностей (панщини, оброку) у середньовічній Русі та Великому князівстві Литовському.
2. Який належить до рядовичів — категорії залежних селян у Київській Русі та Великому князівстві Литовському, що жили і працювали на землі феодала, виконуючи для нього повинності.