Словник Української Мови
Буква
1. Військове звання молодшого командного складу в арміях деяких країн, а також особа, яка має це звання (нижче за єфрейтора).
2. Назва одного з нижчих військових звань у Збройних Силах України та інших силових структурах, що відповідає найпростішому складові військового формування.
3. (у значенні загального терміна) Звичайний солдат, який не має командної посади або спеціального звання; вояк строю.
Приклад 1:
— Рядовий 134-ої, Бойко, залишіть свої речі, вони вам більше непотрібні!.. — І унтер розсміявся громоподібним сміхом, як сміється за лаштунками провінціяльний актор.
— Тютюнник Григорій, “Вир”
Приклад 2:
Тут море таке надзвичайне i тут такi мислi, наче я не звичайний рядовий лiкар, якого нiхто не знає i який нiкому, за винятком хорих, непотрiбний, а якийсь Персi-Бiш Шеллi, що про нього я мрiяла колись у своїй студентськiй кiмнатцi. Увечерi я йду до моря, дивлюся в синi краї й думаю: вiдтiля буря принесла уламки кайори й тiло Шеллi, а тут, на пiщаному березi, його наречена вихопила з огню його прекрасне серце.
— Невідомий автор, “187 Sini Ietiudi Mikola Khvil Ovii”