Словник Української
1. Який носить рясу (чорний одяг чернецького постригу) як символ посвячення Богові, але ще не склав чернечих обітниць; перший ступінь чернецтва в православ’ї та греко-католицизмі.
2. Уживається як складова частина власної назви або звання особи, що перебуває на цьому ступені (наприклад: рясофорний послушник, рясофорний інок).
Рясочка — зменшувально-пестлива форма від слова “ряска”, що означає маленьку, ніжну, тонку смужку, лінію або смугу чогось.
Рясочка — власна назва, зокрема, українського поетичного збірника Лесі Українки “На крилах пісень” (1893), де вона використана як символ тонкої, витонченої ліричної творчості.
1. Рід рослин родини жовтецевих (Ranunculaceae), що включає багаторічні трави з бульбоподібними коренями, пальчасто-роздільними листками та характерними квітками зі шпорцем; поширені у Європі та Азії, часто ранньоцвітучі (напр., рястка порожниста, рястка бульбиста).
2. Народна назва деяких видів рослин роду рястка (Corydalis), які в науковій номенклатурі мають офіційну назву “ряст”.
1. Який має на меті порятунок, збереження когось або чогось від небезпеки, лиха, знищення.
2. Який приносить порятунок, допомагає уникнути небезпеки або вирішити складну ситуацію.
3. У складі назв спеціальних засобів, закладів, служб, призначених для надання допомоги в небезпечних ситуаціях (наприклад, рятівний круг, рятівна служба).
1. Той, хто рятує когось від небезпеки, лиха, смерті.
2. Про Бога, ікону, святого тощо, які, за релігійними уявленнями, дарують спасіння, захищають від біди.
3. Той, хто надає допомогу в скрутному становищі, виводить з труднощів.
1. Жінка або дівчина, яка рятує когось від небезпеки, знищення, лиха; жіночий відповідник до слова “рятівник”.
2. (переносне значення) Те, що приносить порятунок, визволення від чогось негативного (наприклад, від відчаю, скрутного становища).
3. (капіталізоване, як власна назва) Традиційна назва великої дерев’яної лодки (байдака, дуба) на Дніпрі та його притоках, яка використовувалася для рибальства та перевезень.
1. Який стосується рятування когось, чогось або призначений для цього.
2. Який має на меті вивести когось із скрутного становища, уникнути небезпеки, несприятливих наслідків.
Рятівничість — властивість за значенням прикметника “рятівничий”; призначеність для порятунку, спасіння когось або чогось.
Рятівничість — діяльність, спрямована на порятунок, надання допомоги в небезпечних, критичних ситуаціях.
Прикметник, що означає: призначений для рятування когось або чогось, пов’язаний із заходами з порятунку.
Прикметник, що стосується служб, загонів, засобів або обладнання, які використовуються для надання допомоги в аварійних, небезпечних для життя ситуаціях.
Прикметник, який у складі власних назв (наприклад, “Рятувальний круг”, “Рятувальна служба”) позначає організацію, засіб або об’єкт, основним призначенням яких є порятунок.