drevosliv.com

Словник Української

Категорія: Р

  • рябчун

    Рябчун — власна назва села в Україні, розташованого в Одеській області, Березівському районі (з 2020 року — у складі Березівської міської територіальної громади).

    Рябчун — прізвище українського походження.

  • рявкання

    1. Дія за значенням дієслова “рявкати”; видавання різких, гучних звуків, схожих на ревіння звіра (про людину або тварину).

    2. Гучний, різкий крик, вигук, що виражає незадоволення, злість або грубу наказливу інтонацію.

    3. Гучний, різкий звук, що видається технікою, двигуном тощо.

  • рявкати

    1. Про тварин (переважно великих ссавців): видавати голосно, різко та низько звуки, часто як вияв люті, погрози або болю.

    2. Переносно про людину: голосно, різко та сердито кричати, гарчати, лаятися.

    3. Переносно про неживі предмети або явища: видавати сильний, низький і гучний звук, що нагадує звіриний рев (наприклад, про двигун, сирену, вітер).

  • рявкатися

    1. (про тварин, зокрема велику рогату худобу) видавати гучні, низькі звуки; ревти.

    2. (переносно, про людей) голосно, несамовито кричати або розмовляти злісним, сердитим тоном; гарчати, гримати.

  • рявкіт

    1. Гучний, різкий звук, що нагадує ревіння звіра або гуркіт грому; рев, рик.

    2. Гучний, несамовитий крик, вигук людини, що виражає сильні емоції (гнів, лють, біль тощо).

  • рявкнути

    1. Видати різкий, голосний, часто невиразний звук (про тварин, особливо великих хижаків або велику рогату худобу).

    2. Гучно, різко і сердито крикнути, заговорити (про людину).

    3. Перен. різко і голосно зазвучати, видати гучний звук (про механізми, пристрої, явища природи тощо).

  • рявкнутися

    1. Різко, несподівано закричати, заревти, загалом видати голосний, переважно сердитий або роздратований звук (про людину або тварину).

    2. Розпочати говорити дуже голосно, з серйозним обуренням або гнівом, часто у відповідь на щось.

    3. Різко та голосно засміятися, зареготати.

  • ряд

    1. Сукупність однорідних предметів, розташованих в одну лінію; лінія таких предметів.

    2. Однорідні предмети, явища, особи, що розглядаються як єдність, як певна сукупність.

    3. Черга, послідовність у часі або в певному порядку.

    4. У математиці: сума членів нескінченної числової послідовності.

    5. У військовій справі: стрій, у якому вояки стоять плечем до плеча на одній лінії.

    6. У парламентській практиці: об’єднання депутатів, що належать до однієї фракції або політичної сили.

    7. У театрі: частина партеру, місця в якій розташовані в одну лінію.

    8. У техніці: сукупність однакових механізмів, агрегатів або елементів, що становлять єдину конструкцію або працюють спільно.

  • ряденце

    1. Зменшувально-пестлива форма до слова “рядно” — невелика ковдра або простирадло з грубої доморобної тканини, часто використовувалося для загортання немовлят або як легка постільна прикривка.

    2. Традиційна декоративна тканина, виткана на верстаті, з характерним геометричним орнаментом, що використовується як рушник, покривало або елемент одягу (наприклад, запаска).

  • ряджений

    1. Той, кого нарядили, прикрасили для участі в обрядових дійствах, народних гуляннях (наприклад, у коляді, вертепі, щедрівці).

    2. Уживається як власна назва персонажа українських народних зимових обрядів — колядника або щедрівника, який одягнений у спеціальний, часто маскарадний, костюм.